в означеннях
Тлумачення, значення слова «чутно»:

ЧУТНО.

1. Присл. до чутний. Ледве чутно знов поспитала [удова]: — Галю, Дніпро ж бо не шумить — я не чую... шумить чи ні? (Марко Вовчок, I, 1955, 315); Десь далеко попереду, в темряві, ледве чутно заспівали півні (Олесь Гончар, II, 1959, 98); Ледве чутно тріснув сучок під глухою лапою куниці (Олесь Донченко, II, 1956, 7).

2. у знач. присудк. сл. Чути (у 1 — 3 знач.). Дме сильний.. вітер, і море так шумить, що навіть крізь зачинені двері чутно у хаті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 415); Чутно стрілянину з рушниць та вибухи з гармат (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 588); Тиха краса ранньої осені оповила все навкруг, і серед тої тиші було чутно, як падають з гілля на ще зелену траву терпкі маленькі кислички (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 181); [Руфін (кидається їй назустріч. З докором, в якому більше чутно біль, ніж досаду):] Прісцілло! як же можна?... (Леся Українка, II, 1951, 342); Старшинування ще дужче гнітило Максима... Треба стерегтися, щоб не чутно часом горілки... (Панас Мирний, I, 1949, 233);
//  у знач. вставн. сл., розм. Кажуть. Підійшов до їх сусіда, привітавсь та й каже: — А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої? Ані перейти теперки тудою, чутно, ані переїхати (Марко Вовчок, I, 1955, 357).
Муха пролетить — чутно; Чутно, якби й муха пролетіла див. пролітати; Не чутно кого, чого: а) не видно, немає когось, чогось. Ще шукали, ще питали — не чутно ніде, ніде нема її, як у воду впала (Марко Вовчок, I, 1955, 232); б) не чути когось, чогось. Чи дома він, чи немає — його ніколи не чутно: ходить собі то коло того, то біля другого копається (Панас Мирний, IV, 1955, 35); [Ветров:] До відходу поїзда залишилося всього-на-всього сорок хвилин, а машини не чутно (Захар Мороз, П'єси, 1959, 194); Чутно було, як муха літала див. муха; Чутно [, що] — кажуть, що. Чутно, недавненько багатий козак вбитий у яру... (Марко Вовчок, I, 1955, 323); На ранок чутно: то того, то другого обікрадено (Панас Мирний, I, 1949, 230); — Ой, коби-то дав господь милосердний, коби-то дав [землю]! А таки чутно між людьми, що будуть відбирати панські ґрунти та давати людям... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 113); Що чутно? — що відомо, які новини? Піщани слідом за ними [становим і посередником] послали в Красногорку Василя Деркача нишком довідатись: чи дома пан? що чутно? (Панас Мирний, I, 1949, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 389.

Коментарі (0)