Словник української мови

ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що чавкати. Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно... (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 206); За труною йшло трохи людей — чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (Андрій Головко, II, 1957, 207); Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 451); Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 247);
//  безос. Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (Олесь Гончар, II, 1959, 416).