в означеннях
Тлумачення, значення слова «чвари»:

ЧВА́РИ, чвар, мн. (одн. чвара, и, жін.).

1. Суперечки, сварки, що виникають між людьми через розбіжність у думках, поглядах і т. ін. [Прісцілла:] В нас тепера велика чвара церкву роздирає, змагання йде, коли справляти паску, чи в той час, як юдеї, чи не в той (Леся Українка, II, 1951, 413); І поет, і драматург були неодружені. Мирний час у них пов'язувався з бурлацьким життям, літературними чварами (Юрій Яновський, I, 1958, 332); Слово за словом, і між ними спалахує чвара (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 181);
//  Сімейні сварки, розлад, колотнеча. Родинні чвари не дають спокійно [Сьомі] дихнути (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 142); Життя своє Рубін прожив у сім'ї, де не припинялися чвари і п'яні бійки (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 5).
 Дрібні чвари — суперечки та сварки, що виникають на незгодах у чомусь несуттєвому, дріб'язковому. Де був він, коли дрібні чвари поміж технічним персоналом гальмували по суті роботу? (Натан Рибак, Гармати.., 1934, 107); Іван взагалі не любив встрявати в дрібні чвари (Петро Колесник, Терен.., 1959, 292).

2. Незгоди, непримиренна ворожнеча між якими-небудь суспільними групами, окремими особами в державі або між державами тощо, що супроводжуються іноді міжусобними війнами; розбрат. Поверни свої очі назад у свої прожиті віки, у свої минулі століття... Що ти там бачиш? Бої та січі, змагання та чвари... (Панас Мирний, IV, 1955, 324); На зміну державній єдності прийшло ворогування удільних князів. Від безперервних особистих чвар і розбрату родичів, позбавлених державного розуму, слабшала Руська земля (Олександр Довженко, III, 1960, 75); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 10); Західна Європа перетворюється в поле чвар між капіталістичними країнами (Комуніст України, 7, 1969, 17); Дунаю мій.., забувши чвари, збратані народи тебе рікою дружби назовуть (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 367);  * Образно. Весна в снігу. Крізь заметілі чути її зітхання, подих, чари... І що нам те, що сніговиця люта Затіяла ізнов з вітрами чвари (Павло Усенко, Листя.., 1956, 34);
//  Війна, запекла битва між ворогуючими державами. [Гелен:] Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на довгі роки (Леся Українка, II, 1951, 307); Гомін, брязкіт, люта чвара! Б'ються франки й сарацини (Леся Українка, IV, 1954, 140).

3. діал. Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари (Номис, 1864, № 763); Серед літечка зашумить-загуде, не дай світа, чвара (Словник Грінченка); Стояла рокита рясна без поміхи І втомленим людям, і птиці для втіхи. Поки не наплинула чорная хмара Й торохнули в дерево блискава [блискавка] й чвара (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 443);  * У порівняннях. Койдак шумить, гуде Койдак, Корчує хвилею, мов чвара (Українські поети-романтики.., 1968, 243).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 287.

Коментарі (0)