ЧВЕРТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Четвертувати. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй (Словник Грінченка); Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси і в стоги (Іван Франко, X, 1954, 320).
ЧВЕРТУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Четвертувати. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй (Словник Грінченка); Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси і в стоги (Іван Франко, X, 1954, 320).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 288.