ЧИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Різати ножицями, ножем і т. ін.
2. неперех. Видавати короткі уривчасті звуки «чик», «чик». Тиша в хаті, не чути гласу, наче в ченця в келії, тільки годинник, стоячи на столі, чикає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 285).