ЧИХА́ТИ, аю, аєш, недок., рідко. Те саме, що чхати. Вона плювала, і чихала, і обтріпувалася від пороху (Іван Франко, III, 1950, 120).
ЧИХА́ТИ, аю, аєш, недок., рідко. Те саме, що чхати. Вона плювала, і чихала, і обтріпувалася від пороху (Іван Франко, III, 1950, 120).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 339.