в означеннях
Тлумачення, значення слова «чималий»:

ЧИМА́ЛИ́Й, ала, але.

1. Досить великий (розміром, обсягом і т. ін.). Під однією горою, коло зеленої левади в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263); Поруч з цими людьми він пройшов уже чималий шлях (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 306); Дрімає дворище Морозенків. До самої хати підходить чималий сад (Михайло Стельмах, I, 1962, 71);
//  Те саме, що просторий 1. Сторожа при темниці.. Темниця, чимала, тільки дуже низька (Леся Українка, II, 1951, 424); Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 34);
//  Значний за кількістю; численний. Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників (Михайло Стельмах, I, 1962, 609); Чимала в нашому колгоспі тепер парторганізація, — на неї спиратимуся (Юрій Яновський, I, 1958, 588); Був час, коли Сташка витрачала чималі кошти на різні мастила проти ластовиння (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378);
//  Який переважає звичайний рівень, ступінь, звичайну міру і т. ін. Путя взагалі чималий страхополох (Леся Українка, V, 1956, 403); З того, що довелося мені досі перечитати, я вбачаю талан чималий і снагу добру (Панас Мирний, V, 1955, 401); Чималі труднощі являють для перекладачів і форми звертання (Максим Рильський, IX, 1962, 78); З півночі повернувся він.. з чималим досвідом підпільника, більшовиком (Михайло Стельмах, II, 1962, 194);
//  Який має велику силу вияву, значну інтенсивність. Спека була чимала! (Леся Українка, III, 1952, 525); Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Максим Рильський, III, 1961, 118);
//  Надто пожвавлений. В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Леся Українка, III, 1952, 496).
 Чималу годину; Чималий час, у знач. присл. — надто довго. Чималу ж я годину пересиділа, поки вийшли пани (Марко Вовчок, I, 1955, 119); Оце думала швидко після першого листа писати до тебе.. То мене «Генії» тії затримали, поки я зібралась переписати їх, то потім переписала, та загубила, та поки другий раз зібралась, то вже й час пройшов чималий (Леся Українка, V, 1951, 11).

2. розм. Який вийшов з дитячого віку, майже дорослий. Отож небога Уже чимала піднялась. Росла собі та виростала І на порі Марія стала... (Тарас Шевченко, II, 1953, 306); Справжня жага до малювання прокинулась у його тільки тепер, коли вже він був чималим (Степан Васильченко, II, 1959, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 323.

Коментарі (0)