в означеннях
Тлумачення, значення слова «чимдуж»:

ЧИМДУЖ, присл.

1. З великою силою; щосили. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (Іван Котляревський, I, 1952, 294); Петро взяв руку головного інженера, стиснув її чимдуж і розгублено промимрив: — Здрастуйте... (Павло Загребельний, Спека, 1961, 69); Міцніше стискає [Сергій] в пітних руках вигемблюване мозолями кленове кісся, натискає чимдуж (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 3); — Когось ведуть, бачите? — Єфрейтор чимдуж притиснувся до вузенької шпаринки в загорожі (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 194);
//  Дуже голосно. — Переймай, переймай, — чимдуж кричав Івась на брата, а сам — землі під ногами не чув, як той вітер, мчавсь (Панас Мирний, IV, 1955, 10);
//  З великим завзяттям. Дяк охриплим голосом завів херувимську, — всі чимдуж замолилися (Панас Мирний, III, 1954, 320); Ольга ще скоріше металася з серпом. Уже лишалося два рази пройти. Ольга чимдуж поспішає (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 39).

2. Дуже швидко. Як забачила я великими літерами надруковане слово «Кобзар», то мерщій ухопила книжку, ткнула її під пелерину й чимдуж подалася з кабінету до своєї хати (Панас Мирний, IV, 1955, 340); Іван схопив гранати і чимдуж кинувся долиною (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 130); Петро Петрович зупинив машину, вискочив з будки й чимдуж зашкутильгав назустріч хазяйці (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 324.

Коментарі (0)