в означеннях
Тлумачення, значення слова «чин»:

ЧИН, у, чол.

1. Черговий розряд, ранг за встановленим порядком проходження військової і цивільної служби. Любили його [Багратіона] в армії за мужність, справедливість, за те, що турбувався за кожним, незважаючи на чини і стан (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 94); — Ваше прізвище? — Федоров. — Чин? — Колишній полковник (Олександр Довженко, I, 1958, 165); [Самосад:] В яких чинах служили? [Ромодан:] Полковником, (Олександр Корнійчук, II, 1955, 281); Сьогодні за сином ще до схід сонця заїжджали льотчики з полігона, всі в офіцерських чинах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 63);
//  У дореволюційній Росії — звання державного службовця за табелем про ранги. Він мав чин канцеляриста (Іван Котляревський, I, 1952, 252); Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 49); Біля кіоту висіла в рамці якась грамота. Підійшовши, я прочитав: це був патент на чин прем'єр-майорові Качалову (Олекса Стороженко, I, 1957, 234); [Шевченко:] Як новий ваш чин? Здається, ви вже «тайний» (Іван Кочерга, III, 1956, 162);
//  церк. Духовний сан, стан. Не закаляє вона чину чернечого, а ще, не дивлячись на її молоді літа, буде служити приміром для других (Панас Мирний, V, 1955, 82).
В чинах бути, заст., розм. — займати високу службову посаду; Дійти (добути і т. ін.) чину якого; Дослужитися до чину якого, заст. — служачи, досягти, домогтися певного службового рангу, звання, посади. Мій панотець — князь, великого чину дойшов [дійшов]... (Марко Вовчок, I, 1955, 258); Як я піду на скарбову службу, добуду чинів, обвішаюсь хоч маленькими орденами… о! тоді інша справа! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 179); Дослуживсь до чину, Та й вернувся в село своє І служить покинув (Тарас Шевченко, II, 1963, 129); Чин чином; Чин по чину — так, як слід. — Заїдете до фельдшера? — Неодмінно. Кусень сала везу йому. Все буде чин чином (Михайло Стельмах, II, 1962, 184); Хома запевняв майора, що канат лежить у нього чин чином у передку (Олесь Гончар, III, 1959, 203); Розпочав я чин по чину Свою непевну писанину (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 252).

2. уроч. Службовець того або іншого службового розряду. В ложах чини дипломатичного корпусу (Радянська Україна, 18.III 1946, 2); Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть у Чаплинку, крім вищих чинів ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (Олесь Гончар, II, 1959, 350);
//  заст. Особа, що займала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами. Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (Михайло Стельмах, I, 1962, 627);
//  заст. Особа, яка виконувала певні ритуальні обов'язки. Залишилися у сучасному весіллі й так звані весільні чини — світилки, дружки, бояри, які по-традиційному розміщуються за столами (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 95).
 Нижній чин див. нижній.

3. заст. Діяльність, дія, праця. — Не маю я до письменства хисту. Чин живий, або живеє слово — се талан мій (Леся Українка, III, 1952, 291).

4. Спосіб, прийом, за допомогою яких що-небудь здійснюється, відбувається.
 Головним чином див. головний; Першим чином — передусім, спочатку, в першу чергу. Таким чином: а) так. Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Олександр Довженко, I, 1958, 300); — Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мінометних рот полку обов'язково накриває траншею противника (Олесь Гончар, III, 1959, 84); б) (вставн. сл.) отже. Таким чином, на тридцять першому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому (Олександр Довженко, I, 1958, 20); Автор із режисером зійшлися, таким чином, вирішити взаємини (Юрій Яновський, II, 1958, 22); Яким чином — як. Іван думав уперто, яким би чином довше затримати Чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втікти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); Але хоч як допитувались вони в Бицика, яким чином потрапив йому в руки лист, риболов тільки сопів і коротко відповідав, що, мовляв, усякі подробиці тут зайві (Олесь Донченко, VI, 1957, 60); Я слухаю промову і одночасно думаю — яким чином тут опинився батько? (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 78); Якимось (якимсь) чином: а) якось, чимсь. Навіть і ця загадкова поява крейсера була для них ніби не зовсім випадковою, той крейсер був теж ніби причетний якимось чином для цього їхнього душевного зближення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 37); б) звідкись, з якихось джерел. Вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він, проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків (Олесь Гончар, III, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 324.

Коментарі (0)