в означеннях
Тлумачення, значення слова «чиновний»:

ЧИНО́ВНИЙ, а, е, заст.

1. Який перебуває в якому-небудь чині на державній службі. Незабаром наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують (Панас Мирний, II, 1954, 42); Стиснута гранітом, суворо темніла Нева, зводились над нею мости, наповнювались вулиці торговим і чиновним людом (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 46);
//  у знач. ім. чиновний, ного, чол. Те саме, що чиновник 1.

2. Який має великий чин, ранг. [Мартин:] Ще спить. Сказано, чиновний чоловік, не то, що простий шляхтич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться і гасає по хазяйству !.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 349); — Гарний твій зять, хоч і не дуже чиновний, — говорили батюшки о. Хведорові (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 327.

Коментарі (0)