в означеннях
Тлумачення, значення слова «чиновник»:

ЧИНО́ВНИК, а, чол.

1. Державний службовець певного рангу в дореволюційній Росії і за кордоном. [Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (Марко Кропивницький, I, 1958, 134); Минуло небагато часу, з дверей митниці на ґанок вийшов чиновник у зеленому мундирі (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 34); Зіньківськи школу закінчив я року 1903-го з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником (Остап Вишня, I, 1956, 7).

2. перен. Людина, яка обмежується в якій-небудь справі формальним виконанням своїх обов'язків. Щоб якийсь там чиновник од науки вичитував нотації самому Федорові Іполитовичу Шостенкові? .. Подібного він не стерпить! (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 283).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 327.

Коментарі (0)