ЧИНШОВИ́Й, а, е, іст. Прикм. до чинш.
Чиншові прибутки;
// За який сплачується чинш. Софрон
і зараз сидів на батьківському хазяйстві — двох власних
і двох чиншових від графа Шембека десятинах (Юрій Смолич,
Мир.., 1958, 18);
// Який платив за користування
державною або поміщицькою землею чинш. Петро Ярош
платив подать нарівні з чиншовою шляхтою
(Михайло Стельмах, I, 1962, 422).
▲ Чиншові селяни — особисто вільні безземельні
селяни в країнах Європи (XIV—XVI ст.), які платили
за користування державними та поміщицькими землями
чинш.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 327.