ЧИНУ́ША, і, чол., розм., зневажл. Те саме, що чиновник. Дивлюся у вікно й повертаюсь думками в Іркутськ. Не так-то вже й давно, за царів, це було богом і людьми прокляте глухе місто, місто засланців, каторжних та самодурів-губернаторів і чинуш (Петро Козланюк, Подорожі, 1959, 6); Допомагати партії викривати різних чинуш і кар'єристів, гнівним словом картати нероб і окозамилювачів, людей з підленьким міщанським нутром — такий обов'язок майстрів сатиричного жанру (Літературна газета, 24.II 1961, 1).