Словник української мови

ЧИ́РВА, и, жін. Масть у гральних картах, позначувана червоним сердечком, а також карта цієї масті. З-під кущів тільки було чути: — Два вин, пас! три чирви! дві бубни! (Нечуй-Левицький, V, 1966, 164); Якби ж у книжках малювали чирву та бубну, може б і читав... (Остап Вишня, I, 1956, 134);
//  Вирізана з дерева прикраса, яка за формою нагадує цю масть. Посеред хутора — дім під залізом, клуні, повітки, на воротях чирва вирізана, червоною фарбою викрашена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 30).