Словник української мови

ЧИ́СНИЦЯ, і, жін. Десята частина (три нитки) пасма. Ой сяду я у п'ятницю, Чи не напряду я хоч чисницю (Українські народні пісні, 2, 1965, 346); Невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в свою скриню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 301).
♦ Три чисниці до смерті кому, чому: а) про кого-небудь дуже старого, безнадійно хворого, хто перебуває при смерті. [Горпина:] Вам треба богу молитись, а не жениться. Ну і який з вас чоловік буде, коли вам три чисниці до смерті (Марко Кропивницький, I, 1958, 154); — Гляньте-но, гляньте на бідну дівчину! Три чисниці до смерті їй залишилось, аж світиться вся кісточками нещасна! (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 200); б) про щось дуже старе, що має незабаром загинути. — Але я не розумію, про яку школу ви кажете? ..Школі князя Острозького — три чисниці до смерті, а інші школи такі, що про них не варто й говорити (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 155); Хатчина була справді поганенька. Маленька, з трьома віконцями сліпими, зморщилась вона якось, іскорчилась — три чисниці їй до смерті (Борис Грінченко, I, 1963, 403).