ЧИСТЬО́ХА, и, чол. і жін., розм. Винятково охайна людина; чепурун, чепуруха. [Мордовець:] Хм! А що ж сама земля нам дасть — грязюку? [Шевченко:] Скажіть — яка чистьоха! Він землі боїться! Неба йому треба! (Павло Тичина, I, 1957, 325); — А що? Йди до неї, — сказав Вірний, — квартира путня, молодиця чистьоха (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 114).