ЧИСТОКРО́ВНИЙ, а, е.
1. Не змішаної породи,
чистої крові (про тварин). Скочив [Драган] на свого
чистокровного жеребця та й подався геть із села (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 121); [Степанида:] Я до війни мала
триста п'ятдесят корів, чистокровні голендерки, одна
в одну (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 420); — Якщо ви
потребуватимете колись чистокровного песика, будьте ласкаві
звернутись до мене. Я торгую псами (Гашек, Пригоди..
Швейка, перекл. Масляка, 1958, 47);
// Про типового
представника якої-небудь нації. Його прадід був
чистокровний німець, коваль (Іван Франко, VII, 1951, 51).
2. перен., розм. Який абсолютно чітко й послідовно відстоює інтереси, погляди, смаки і т. ін. певного середовища, угруповання тощо; справжній.