Словник української мови

ЧИСТОПЛЮ́Й, я, чол., розм., зневажл. Гидливо-охайна людина, яка боїться брудної, чорної роботи. Чистоплюй.. А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю... (Микола Зарудний, Світло, 1961, 10);
//  Про людей, які обминають пороки, не прагнуть боротися б ними. Береженого й бог береже. Жалюгідний припис, геть його до біса... Ненавиджу всі оці міщанські максими, облудні афоризми войовничих боягузів і непереможних чистоплюїв (Леонід Первомайський, Опов., 1970, 98).