в означеннях
Тлумачення, значення слова «чистота»:

ЧИСТОТА́, и, жін. Стан і властивість за знач. чистий 1, 2, 4—10. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Нечуй-Левицький, III, 1956, 84); Сад за огорожею вражає чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв'язане (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 22); Треба дбати про чистоту шкіри, пам'ятаючи, що шкіра — важливий орган обміну (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 221); Ми увійшли в село до схід сонця, і нас вразила зразкова чистота (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 84); Одержане волокно теж сортують. Добирають однакові пасма за довжиною, кольором, міцністю, чистотою обробки (Хлібороб України, 1, 1966, 25); Сталь, мідь, алюміній, магній, одержані в електролізних ваннах, відзначаються високою чистотою (Вечірній Київ, 6.III 1970, 2); Рішуча боротьба за чистоту рік стає найважливішим державним завданням (Радянська Україна, 4.VI 1967, 2); Дорош теж зайнявся тихим світлом добра. Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 376); М. Рильський високо цінив мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і ясність літературної мови (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 38); Одягнений не по-місцевому, незалежний у поводженні, [Мухтаров] говорить чудовою узбецькою мовою, з характерною чистотою вимови, як у гірських кишлаках (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 18); Ленін послідовно відстоював чистоту марксизму, непримиренно боровся проти ревізіоністських і догматичних перекручень революційної теорії (Комуніст України, 9, 1968, 4); Зрада художньої правди неминуче відбивається або на долі самого твору, або на чистоті його основної ідеї (Леся Українка, VIII, 1965, 169); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Олександр Довженко, I, 1958, 109); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 186).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 336.

Коментарі (0)