в означеннях
Тлумачення, значення слова «читач»:

ЧИТА́Ч, а, чол.

1. Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернені твори писемності. Навіщо Ви, добродію, серед тонкого та правдивого нарису краси світової або горя чи радощів людських додаєте ще й від себе своїх думок, немов хочете сказати читачеві: «ти отак оте розумій, а не інше»? (Панас Мирний, V, 1955, 383); Народжувалися на папері рядки, яким судилося тільки через кільканадцять років дійти до читача (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 126); Івана Франка і Лесю Українку в багатотомних виданнях дістали читачі російською мовою тільки оце тепер (Максим Рильський, III, 1956, 109);
//  Той, хто постійно читає твори якого-небудь автора, видання і т. ін. Попробую перемогти себе і цими днями сяду за роботу, але чи добре це вийде для моїх читачів, не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 342); Читач Української Радянської Енциклопедії знайде в ній правдиву і об'єктивну, ясну і точну довідку про кожну країну і кожну подію (Комуніст України, 3, 1966, 47); Мою появу на фабриці мало хто помітив. Хіба що щирі читачі директорських наказів прочитали другого дня, що «такого-то зараховується на посаду художнього редактора фабрики» (Юрій Яновський, II, 1958, 18).

2. Відвідувач громадської бібліотеки, читальні. Сотні читачів бібліотеки — робітники, службовці, студенти, наукові працівники Львова — уже відвідали виставку (Літературна газета, 6.XI 1952, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 338.

Коментарі (0)