ЧИТАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. і неперех.
Сприймати що-небудь записане літерами, письмовими
знаками і т. ін.; вимовляти для слухачів щось написане,
надруковане. На столі лежала книжка у жовтій
палітурці, — та сама книжка, котру не раз читає Петрові
Жук (Панас Мирний, I, 1954, 342); — Я вже чула про твою
біду, Рустеме, — читав Рустем надряпане напівписаними,
напівдрукованими літерами (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
128); [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я
слухаю-слухаю, а далі й задрімаю (Марко Кропивницький, II, 1958,
226); * Образно. Убито Олега, убито... О кулі
проклятої свист!.. Читає зажурений вітер в руці моїй
траурний лист (Володимир Сосюра, II, 1958, 469); * У порівняннях. Нахиливши
голову, Максим пильно дивиться в глибінь, мов читає
книгу (Михайло Стельмах, I, 1962, 434);
// Уміти сприймати,
розуміти що-небудь написане, надруковане. Він бачив, як
з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже
читати! (Панас Мирний, I, 1949, 231); [Санько:] Ти, Мишко,
спершу в школу приходь, хай там читати тебе
научать... (Степан Васильченко, III, 1960, 509);
// Проводити час за
книгою, займатися читанням. Хлопчик дивиться на неї..
— Се ваші книжки? — вона пита в його. Нема одказу.
— Чи ви любите книжки читати? — Знов нема слова
(Марко Вовчок, I, 1955, 385); — Та годі вже тобі читати! Йди
до світлиці та побалакай з нами (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
376); Вона могла зачинитися в своїй кімнаті, забитися
в куточок на ліжку і читати, читати до болю в очах,
до запаморочення (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 191);
//
Знайомитися з якимсь твором, рукописом, взагалі творчістю
кого-небудь. Коломийок ще не читав (бо тільки що
дістав їх), але вже чую, що то мені дуже гарно пахне
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 279); Гнат, відгорнувши поли
шинелі, поліз за документами. Сержант ворушив синіми
губами, довго читав їх, нарешті повернув Гнатові
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 333).
♦ Склади читати див. склад 2; Читати між (поміж)
рядками (рядків) — здогадуватися про прихований
зміст написаного, сказаного тощо. Поміж рядками
ненароком Духовним він читає оком Рядки незримі
(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 215);
Читати мов (як і т. ін.) із книжки див. книжка; Як (мов,
наче і т. ін.) по псалтирю читає див. псалтир.
2. перех. і неперех. Промовляти напам'ять (уголос або про себе) який-небудь текст; декламувати. Місяць світив, внизу тихо шелестіла річка. Нонна-попівна, притулившись до Данькового плеча, стала упівголоса вірші читати... (Олесь Гончар, II, 1959, 222); А потім вірші почали читати [діти] Наввипередки: кожному і кожній Хотілось показать своє мистецтво... (Максим Рильський, III, 1961, 160).
3. перех. Викладати слухачам які-небудь відомості,
зміст чого-небудь. — На яку тему ви приїхали читати
лекцію? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 101); В парку систематично
читають лекції, влаштовуються зустрічі з
передовиками виробництва, письменниками, композиторами
(Радянська Україна, 27.VIII 1959, 3);
// перех. і неперех. Вести
лекційний курс у навчальному закладі. Тамара
закінчила юридичний факультет і скоро захищатиме
дисертацію, а тим часом читає лекції (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 291).
4. перех. Відтворювати зміст, значення чого-небудь за знаками, рисками, лініями і т. ін. Люди не сплять, хоч пора б вже їм спати. Стоять під ворітьми, читають небесні знаки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); — Прощай, комбриг. Прощай, батьку! Прийми нашу любов і дружбу на віки вічні.. Погано ти читав карту, але чув і бив ворога революції як треба (Олександр Довженко, I, 1958, 210); Читати партитуру.
5. перех., перен. За якими-небудь слідами, знаками,
зовнішніми виявами розпізнавати, розгадувати
внутрішній зміст, переживання, події і т. ін. І в очах тих
блискучих, дитячих.. Вна [вона] читала всю повість
сумну (Іван Франко, XIII, 1954, 119); На всіх обличчях думки я
читаю (Леся Українка, IV, 1954, 114); Я остовпів. Професор
читав у моєму мозкові, ніби в книзі (Юрій Яновський, II, 1958,
121); Композитор повинен бути глибоким психологом,
уміти читати людину, відчувати внутрішню суть того
чи іншого життєвого явища (Мистецтво, 1, 1956, 30); Далеко
видно людину в тайзі, хто вміє читати тайгу (Олександр Довженко,
I, 1958, 102).
♦ Читати в душі чиїй (в серці чиєму) — розуміти
чийсь душевний стан. О, якби-то баронеса могла
читати Софії в серці — вона б жахнулася (Леся Українка, III,
1952, 545).
6. перех. Промовляти (вголос або про себе)
який-небудь текст, фрази з настановою, повчанням. «Слава
тобі, христе-боже! Насилу діждала!» І Отче наш
тихо-тихо, Мов крізь сон, читала (Тарас Шевченко, I, 1963, 321);
Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий
читав молитви голосно... (Марко Вовчок, VI, 1956, 242);
Хлопчик уже не слухав діда і читав коневі всякі причитання:
— Ах, ти, блудяга! шибеник! Хіба тобі не добре б було
у мене? (Панас Мирний, I, 1954, 176).
♦ Молитву читати див. молитва; Читати мораль див.
мораль; Читати псалтир над ким, по кому — здійснювати
обряд читання псалтиря над покійником. Максим таки
як письменний, Було, помагає І на клиросі дякові І
псалтир читає Над покойними [покійними] (Тарас Шевченко, II,
1953, 55); Простими польовими квітками убрали діти
домовину свого вчителя, білий рушник положили на
ноги й по черзі читали псалтир молодими голосами ...
(Гнат Хоткевич, I, 1966, 135).