в означеннях
Тлумачення, значення слова «читець»:

ЧИТЕ́ЦЬ, тця, чол.

1. Той, хто читає кому-небудь вголос. — А що пак твої наймити будуть завтра робити? — несподівано перебила Онися читця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 89); Затих читець, і останні його слова потонули в буряних оплесках (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 29);
//  Той, хто бере участь у художньому читанні, фахівець з художнього читання. Читець (якщо він — художник) вносить у виконання літературного твору власне розуміння його (Художнє читання.., 1955, 9); 1962 року двадцятитрьохрічного актора удостоєно звання лауреата Республіканського конкурсу читців імені Т. Г. Шевченка за майстерне виконання творів великого Кобзаря (Вітчизна, 4, 1965, 213); У Колонному залі Української державної філармонії вже відбулися звіти інструментальних ансамблів, солістів-вокалістів та інструменталістів і читців філармонії (Мистецтво, 6, 1958, 4).
 Читець-декламатор: а) той, хто бере участь у художньому декламуванні. В часи громадянської війни, коли, бувши актором, я їздив з агітпоїздом по фронту і виступав як читець-декламатор, я читав поряд Шевченка, Франка, Тичину, Рилєєва, Бедного, Маяковського (Юрій Смолич, VI, 1959, 171); б) збірник творів для художнього декламування. Гори зошитів прибираються, і наш, великий обідній стіл вкривається горою книжок — читців-декламаторів, читанок, журналів (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 153).

2. заст., розм. Читач (у 1 знач.). Крім усього цього, з баби був ще й неабиякий читець. З року в рік вона передплачувала петербурзьку «Газету-копейку» (Юрій Смолич, II, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 339.

Коментарі (0)