Словник української мови

ЦІА́НИСТИЙ, а, е. Який перебуває в сполученні з ціаном. Скошене сорго відростає і дає отаву. В рослинах, стеблах і листях молодого віку, особливо в посушливу погоду, утворюються ціанисті сполуки, отруйні для тварин (Колгоспник України, 3, 1959, 29).
▲ Ціаниста кислота — летка рідина, що є надзвичайно сильною отрутою; синильна кислота; Ціанистий калій — отруйна безбарвна кристалічна речовина, калієва сіль ціанистоводневої кислоти. На думку вчених, чиста отрута каліфорнійського тритона у тисячу разів сильніша за ціанистий калій (Вечірній Київ, 5.IX 1968, 4).