ЦІДИ́ЛОК, лка, чол., розм. Те саме, що цідилко. Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 283); Біля порога на кілку — глечик, металевий блискучий цідилок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 358); * Образно. На плечі сідав дощ. Надокучливий, як мошкара. Небо розвішало дірявий цідилок, а він просіював і просіював літній сум... (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 252).