ЦІДИТИСЯ, иться, недок.
1. Литися тонким
струменем. Вітерець заснув, і гілочки.. ледве-ледве
колишуться; тільки й чути, що через греблю на лотоках
водиця цідиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40); — Ось
залишилося у відрі трохи перестояної води, бери, Олексо,
пий! — Чути, як вода з булькотінням цідиться в
горлянку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 89);
// Сипатися
безперервним тонким струменем. Пшениця цідилася на купу
тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими
зернами... (Яків Качура, Вибр., 1953, 285); Коли ліктем або
коліном торкалися до колосків, то додолу з сухим
шурхотом цідилося зерно (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 5); * Образно.
— Перепадає було там, цідиться сяка-така копійчина
за копійчиною, капає було потроху (Нечуй-Левицький, I, 1956,
56);
// Просочуватися крізь що-небудь (про світло,
повітря і т. ін.). З неба цідиться місячне сяйво (Юрій Мокрієв,
Слід на землі, 1959, 171); В заґратоване вікно цідився
ранок синювато-блідою піною (Іван Микитенко, Повісті.., 1956,
117); Тепер я відчуваю, як мені хочеться курити. А
звідкись ліворуч цідиться лоскотливий запашний димок
(Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 265); Через вікно в камеру
цідилась густа сива волога (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 183);
* Образно. Неприємними хвилинами цідиться мовчанка. Її
порушує хуркіт вітряного двигуна та гусяче гелготання
(Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 112).
2. Пас. до цідити.