в означеннях
Тлумачення, значення слова «цікавий»:

ЦІКА́ВИЙ, а, е.

1. Який привертає увагу, викликає інтерес. [Влас:] Завжди обминав і ніколи навіть і не балакав з нею, а тепер посватав. Цікавий буде шлюб!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 339); Виїздили ми зранку на машині, оглядали всі цікаві місця, звичайно, здебільшого — церкви (Юрій Яновський, II, 1958, 88); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучили міни: — Ця розірвалася на бруствері... Ця вдарила в стінку... Цікаве влучання... А та лягла на саме дно... Порядок! — І, звертаючись до своїх офіцерів, він продовжував: — У цьому бою я зробив дуже цікаві спостереження (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Петрик був цілком задоволений, у нього ще ніколи в житті не було стільки цікавих іграшок (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 77);
//  Те саме, що захоплюючий. Він знов всміхнувся, але якось криво. — Так що підпишіть, товаришу, оцього акта, і на тому точка. А в нас є інша тема для балачок, цікавіша за цю (Андрій Головко, II, 1957, 164); Не раз аматори козацької минувшини підходили до діда Андрія, сподіваючися збагатити свої знання історії яким цікавим оповіданням (Гнат Хоткевич, I, 1966, 80);
//  у знач. ім. цікаве, вого, сер. Те, що викликає інтерес. [Василь:] Постій-бо ще, побалакаємо. [Лукія:] Цікавого нічого не скажеш, а нецікаве й дома обридло! (Марко Кропивницький, II, 1958, 118); На шахті імені Жданова було багато цікавого: чудові механізми, просторий рудний двір, лампи денного світла і ще багато чого могло вразити кожного (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 254).

2. Красивий, привабливий. Показувала вона мені портрет Ади Негрі, — цікаве лице і великі чорні очі (Леся Українка, V, 1956, 384); Цікавий, трохи сутулий, як більшість юнаків у тому віці, по-пролетарськи одягнений хлопець, що аж трусився, побачивши нову книгу, не міг не звернути на себе уваги комуніста Калинецького (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 230).

3. Який виявляє цікавість, відзначається цікавістю; допитливий. Цікава дуже ти [Бджола], нічого не минеш, Усяку квіточку перебереш (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 146); Дідові не дуже хотілось балакать, а Панькові приспіла охота доконечне розпитать його од цікавості, бо він був цікавий зроду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); [Наталя:] Яка ти цікава, Ївго! [Ївга:] Коли ж хочеться знати!.. Як почую, що сталося щось, то так хочеться довідатись, — аж шкура труситься (Борис Грінченко, II, 1963, 535);  * Образно. Щедре цікаве сонце визирає з-за пожовклих кленів і б'є розгонисто у високі вікна (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 26);
//  Жадібний до знання. Йосип — цікавий хлопець, талановитий; зразу далася йому грамота, зразу він не тілько второпав її, а ще й полюбив (Панас Мирний, IV, 1955, 35);
//  у знач. ім. цікавий, вого, чол.; цікава, вої, жін. Людина, що відзначається допитливістю, цікавістю. Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: — Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 66); Відбувалася репетиція. Дверей до зали ніхто не зачиняв, у ньому сиділо багато цікавих (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 103); Цікаві крізь щілини паркана дивились, як копають котлован для нового вокзалу (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 165);
//  Який виражає цікавість, допитливість (про очі, погляд і т. ін.). На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі поміж деревами, і слуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); Він, зненацька озирнувшись, побачив такий запитливий та цікавий погляд з тих великих очей на його втуплений, що аж здивувався (Борис Грінченко, II, 1963, 65); Його трохи гостре обличчя, маленькі колючі й дуже цікаві очі чимось нагадували Кардашеві колгоспних дідів (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 19);
//  у знач. присудк. сл., перев. з інфін. Виявляти інтерес; цікавитися. І я цікавий, що з того вийде, до чого може допровадити чоловіка самота (Ольга Кобилянська, III, 1956, 7); І боюся так, що мене аж пропасниця трясе, і цікава я знати, чи то Грегора впіймали, чи кого іншого (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Мої товариші збилися в дверях коло виходу, цікаві бачити живих людей, не зодягнених у солдатську уніформу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 19).
Цікавий до всього (на все і т. ін.) — який виявляє зацікавленість у всьому, цікавиться всім. Пригадався Артем — малим хлопцем. Отакий і ріс при батькові — завзятий, цікавий до всього (Андрій Головко, II, 1957, 507); Люди вийшли дивитися, як її [Варку] селом везли, — звісно вже, які цікаві вони й на добре й на лихе, й на миле й на страшне (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся забавками своїх ровесників (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 5).

4. розм. Жвавий, меткий, спритний. Якая ж то порадонька, Цікавая принадонька, Що вміє плакать і співать, І жартувать, і потішать? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 207); Чи ж я тобі не казала, Не бери ж ти мене, Бо я роду цікавого, Не навчиш ти мене (Павло Чубинський, V, 1874, 647); Куди він усе потішається? .. Я хотіла як-небудь розмову на се навернути; вона мовчала, слухаючи мої ті підходи цікаві (Марко Вовчок, I, 1955, 238); Цікавий, як циган до бджіл (Номис, 1864, № 6515).
Цікавий на язик хто — уміє красномовно висловлювати думки хто-небудь. — Кого ж би то попросити в свати? — спитав Балабуха. — Бери, сину, дядька, отця Мельхиседека та прихопи ще на пристяжку й тітку. Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій: щось таки та виторохтять (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 226.

Коментарі (0)