Словник української мови

ЦІЛІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, дуже цілий (у 1-4 знач.). — Добридень, кумо! — Вовк гукає, — ..Никав всю ніч, аж утомився. — Та й що ж? Піде не поживився! — ..А їсти, кумо, аж-аж-аж! Цілісіньку б із'їв корову! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 11); Повернулася вона до дітей скоро. І не з порожніми руками: в одній тримала цілісіньку хлібину, а в другій — погнуте відро (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 12); Напився я, — трохи чи не цілісіньке відро видув (Панас Мирний, II, 1954, 82); — Так сердешна цілісінький день не ївши і сиділа (Олекса Стороженко, I, 1957, 27); Зараз справжня весна, дерева в цвіту, повно квіток (хоч вони цвіли цілісіньку зиму) (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 427); [Молодиця:] Спати хочу! Цілісіньку нічку Все варила та пекла (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 437); Озирнуться, а бики стоять хтозна й де, гін за п'ятеро.. Біжить тоді Сергій цілісінькі гони та, добравшись до воза, періщить батогом Дениса по піджаку. І прокидається тоді неборака, сонно гейкає на биків (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 138); А Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь; а далі.. засунув пальці, достав та й положив на викуп шапки, за квітку, цілісінький гривеник!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 28); З-під вусів блиснули міцні зуби, сливинь [сливень] усі цілісінькі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 247); Так і залишився один бік вулиці згорілий, а другий — цілісінький, тільки з побитими шибками, засипаний сажею (Юрій Яновський, II, 1954, 34); А робота була зроблена на совість, пліт ще й досі стоїть, і коли б не чорний кабан, то й досі цілісінький був би (Микола Ю. Тарновський, Донь.., 1963, 26).
 Цілий-цілісінький див. цілий.