Словник української мови

ЦІЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Торкатися губами до кого-, чого-небудь на знак любові, дружби, поваги при зустрічі, прощанні і т. ін. — Тіточко, матіночко! — аж в ноги упав сердешний Микита Уласович та кістляві руки відьомські цілує та просить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя Аж тричі весело цілує (Тарас Шевченко, II, 1963, 265); — Се ваша панночка, — промовляє до нас пані. — Цілуйте її в ручку (Марко Вовчок, I, 1955, 105); Покійна моя мати були такі богомільні: цілували в церкві двері й стіни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 17); Обвивши дівчинку руками, дружина пестила її, цілуючи в чоло... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 162); Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі (Павло Тичина, I, 1957, 6);  * Образно. Пишна земле! Як тебе цілувало весняне тепле сонце, як з тебе бризкали весною фонтанами фіалки, рожі та лелії, ти, мабуть, не мліла в такому щасті, як я в той час (Нечуй-Левицький, II, 1956, 399); Нас кличуть річки, нам співають гаї, Нам вітер цілує обличчя (Терень Масенко, Поезії, 1950, 269);  * У порівняннях. Цмокала і цмокала важка земля, мовби цілувала невтомні солдатські ноги (Олесь Гончар, III, 1959, 134);
//  Формула прощання з близькими людьми в листах. Бувайте здоровенькі. Цілую Вас сердечно, а Вашим кланяюсь. Ваш М. Коцюбинський (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 401); Пиши мені, любий папочка, як матимеш час, частіше.. Ну, ти в принципі проти довгих листів — правда ж? То я вже скінчу. Цілую міцно тебе і Оксаночку з Дроздиком.. Твоя Леся (Леся Українка, V, 1956, 343).
♦ Хоч малюй, хоч цілуй див. малювати; Цілувати хрест (хреста) див. хрест.