ЦІЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Мітити,
спрямовувати зброю в яку-небудь ціль. Підпара знов
ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі
страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю
і кида у пащу ночі: — Хто йде? Буду стріляти! —
Стоїть міцний, як з криці, і цілиться в пітьму
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68); Високий ..сержант цілився в
німця [фашиста] з автомата (Юрій Бедзик, Полки.., 1959,
53); Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився,
щоб вистрілити вдруге (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 132);
Оротук не вмів так стріляти, щоб довго цілитись
(Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 40);
// Спрямовувати удар,
кидок і т. ін. Жовті краплини розтікаються поверх
розсолу і в них ціляться картоплинами Мирон і Ксеня
(Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 389); Тоді я сказав Марині
Пилипівні: — Це я кинув кульку. Але я цілився не на
ваш стіл (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 10); Всім єством
ненавидів Данько цього пазурятника. Щоразу, коли
траплялось проходити побіля нього, пригадувалось хлопцеві,
як ще по дорозі в Каховку під час одного перепочинку
зморено приліг він край шляху і одразу задрімав, а
прокинувшись, побачив просто над собою в небі отакого
хижака, що, розпластавши крила, мовби цілився йому
своїм дзьобом у груди (Олесь Гончар, II, 1959, 31);
// перен.
Спрямовувати свою увагу на що-небудь. Обважнілий
чолов'яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши
два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до
лави. — Ух, ти, холеро, — насторожено дивувався
Ларіон і знов пильно цілився на клямку (Михайло Стельмах, II,
1962, 370); Жартуючи з приятелькою, слухаючи одним
вухом Яшчину гітару, вона другим весь вечір цілилася
в кабінет (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 262).
Не цілячись — без попередньої підготовки до
стрільби. Партизани в шанцях нерву вались, як малі діти, —
багато з них стріляло, не цілячись, заспокоюючи цими
пострілами панічність і страх смерті (Юрій Яновський, I,
1958, 152); Баташвілі, не цілячись, пустив кілька
черг з автомата по метушливому клубку людських тіл
(Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 55).
2. перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати
намір. — Ой, ні, — думає Чорний, — не браму ціляться
закрити асійці. Такої сили вистачить і град весь
обложити (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 168); * Образно. А сонце
цілиться пустить стрілу жовтогарячу... Мить —
сосна схопилась тут за рану — й червоне бризка крізь
туман... (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 18);
// Прагнути
заволодіти чим-небудь, захопити щось. Та й кому
Чернігів і вся сіверська земля на заваді? Не на Чернігів, а
на Київ ціляться вороги (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36);
// Прагнути зайняти яке-небудь становище, посаду
і т. ін. Він був не з тих богатирів, А цілився у
генерали... Та надто рано застарів і Сам пошився в чинодрали
(Сергій Воскрекасенко, Подивись.., 1962, 14); І хто допустив? Слащов?
Цей невизнаний геній, цей давній його суперник, що під
час падіння Денікіна теж цілився в диктатори
(Олесь Гончар, II, 1959, 320).