Словник української мови

ЦІ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати слабкі | пискливі звуки (про птахів). Було тихо, безлюдно, тільки синички шаруділи й цінькали (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 83);
//  Створювати подібні звуки (про кулі, струни і т. ін.). Налапавши білих, — раптово кидались на них, і тоді в степах довго квохтали кулемети, важко кашляли гармати та в'їдливо цінькали кулі (Григорій Епік, Тв., 1958, 377);  * Образно. Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами; синицями цінькав мерзлий сніг, припадаючи до шибок (Михайло Стельмах, II, 1962, 387).