ЦІПУ́РА, и, чол. Збільш. до ціпок 2. З кущів коло кринички з'явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Павло Загребельний, Диво, 1968, 438).
ЦІПУ́РА, и, чол. Збільш. до ціпок 2. З кущів коло кринички з'явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Павло Загребельний, Диво, 1968, 438).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 240.