ЦІ́САРІВ, рева, реве. Прикм. до цісар; належний цісареві. Жив-був гуцул Іванко. Одного дня йому сказали, що має служити у цісаревім війську (Казки Буковини, 1968, 9); Коли Галичина підпала під владу Відня, уніати кілька разів подавали до сенату прохання про знесення скиту і нарешті 1785 року в Манявське урочище вдерлися цісареві війська... (Літературна Україна. 22.VI 1971, 4).