в означеннях
Тлумачення, значення слова «цісарський»:

ЦІ́САРСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до цісар; належний цісареві. — Я подам до суду, і тоді ти затрубиш у жменю! — кричав Ботушкан, розкриваючи рота, як цісарську браму (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 13); Він нарахував Швейкові цілий ряд різних злочинів, починаючи з державної зради і кінчаючи образою його величності і членів цісарського дому (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26);
//  Який виходить від цісаря. Старенький навчав побожно Підошву: — То, вважаєте, куме, що панська ласка та й цісарський параграф. Так має бути (Лесь Мартович, Тв., 1954, 182).

2. Пов'язаний з політичним режимом на чолі з цісарем; монархічний, самодержавний. Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 25); Цісарські, панські, папські сили — Від них тут лиш глуха луна... Чолом вклонімось до могили Борця з пітьмою — Галана! (Максим Рильський, III, 1961, 99); Будучи полум'яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії і цісарський уряд Австро-Угорщини, що жорстоко гнобили поневолені народи, створивши в себе «тюрми народів» (Комуніст України, 8, 1966, 62);
//  Державний, казенний — за режиму цісаря (у 2 знач.). — Нема, нема її [їй] кому Врубати дрівець, Бо їй [її] синок, один в дому, — Цісарський стрілець (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 24); Впевненою рукою змальовує П. Козланюк картини галицького села, тяжке, безпросвітне життя селянства, на шиї якого сидять і цісарські чиновники, і пани, і «свої» куркулі, і уніатська церква (Радянське літературознавство, 3, 1957, 15);
//  Стос. до державної служби за цісаря (у 2 знач.). Він, густо зашарівшись, видобувсь на край трибуни, зняв своє пом'яте кепі, з давно вже видертою геть цісарською кокардою, і, посміхаючись, вклонився з трибуни людям (Олесь Гончар, II, 1959, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 240.

Коментарі (0)