ЦІВІ́КАТИ, ає, недок., розм. Видавати звуки «ців-ців» (про горобців та деяких інших птахів). Синички в цей час стрибали собі, цівікали, а потім сіли спочивати на вершечку яблуньки (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 113).
ЦІВІ́КАТИ, ає, недок., розм. Видавати звуки «ців-ців» (про горобців та деяких інших птахів). Синички в цей час стрибали собі, цівікали, а потім сіли спочивати на вершечку яблуньки (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 223.