ЦІ́ВКА, и, жін.
1. Тонкий струмінь води або якої-небудь
рідини. Держачи чайник трьома пальцями і
підіймаючи його високо над стаканами, вона розтягувала
золоту, пахучу цівку чаю, ніби гралася своєю роботою
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 200); Зазолотилась на світлі
тонюсінька цівка олії — полилася з тоненької шийки в капусту
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 30); З рипінням в'їжджала схилом
мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки
води (Зінаїда Тулуб, 13 стену.., 1964, 305); Проворно працюють
молоді дівочі руки. Білі цівки струмують у дійницях,
клекочуть шумовинням (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960,
69); Видно добре, як розтоплюється метал і сповзають
на дно вагранки розтоплені тягучі цівки (Анатолій Шиян,
Магістраль, 1934, 353);
// Безперервний потік сипкої
речовини. Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою,
розбризкуючись золотистими зернами... (Яків Качура, Вибр.,
1953, 285);
// Безперервний потік диму, повітря і т. ін.
або неширока смуга світла. Із пащів [гармат]..
вибухнули довгими цівками густі клубища білого диму й
розіслалися по шляху широкими колами (Михайло Старицький, Облога..,
1961, 35); Майнув [Хо] довгою бородою — і повіяв од
неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Дах палав. Золота цівка лизнула
віконницю раз, другий, зазирнула в світлицю вогняним
оком (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 110); Розігріті ліси,
теплі поля дихали по-весняному вільно, струмували
в небо прозорими цівками марева (Олесь Гончар, III, 1959,
353);
// Ряд якихось предметів або істот, що рухаються
одне за одним. Застрекотіли ворожі кулемети,
прорізуючи темряву цівками трасуючих куль (Павло Автомонов, Коли
розлучаються двоє, 1959, 271); Наче потоки з схилів,
пустилися з лісу рухливі цівки поспішаючих звідусіль
комонників (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 151); * Образно. — Отче
Алоїзію, а де тепер єврейське царство? — Нема в них
царства, дитино моя, — єлейно зітхнув старий Алоїзій,
хитро вплітаючи нову отруйну цівку до своєї проповіді
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 150);
// у знач. присл.
цівкою, цівками. У вигляді такого струменя. З середини
скелі, з темної печери дзюрчала цівкою холодна вода й
падала в кам'яний басейн (Нечуй-Левицький, V, 1966, 153); Десь
загорілося. Полум'я цівкою бризнуло з цистерни (Павло Загребельний,
Європа 45, 1959, 259); Мічурін підвівся з землі й
випростався. Був він у поросі й реп'яхах. Мокре волосся
збилось жалюгідним клоччям, піт струмів з нього цівками
(Олександр Довженко, I, 1958, 451).
♦ Смикнути цівкою — випити алкогольних напоїв.
Хотів [Еней] посліднім поділитись, Щоб до кінця уже
напитись, І добре цівкою смикнув; За ним і вся його
голота Тягла, поки була охота (Іван Котляревський, I, 1952, 167);
Цівкою [бити] — литися безперервним потоком. —
Казали люди, що і його либонь бито.. Та так, кажуть,
немилосердно, що аж кров цівкою... (Панас Мирний, I, 1949,
319); Тіло звинулося, розправилось, ще раз звинулося,
і весь час було чути поблизу тихе оте воркотіння: кров
била цівкою з-під пахви (Олесь Гончар, I, 1954, 44).
2. текст. Шпулька для намотування ниток (у
ткацькому човнику, прядці і т. ін.). От і роблю я.
Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і
ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль!
(Яків Щоголів, Поезії, 1958, 104); Любувався [Олексій], як мати
вправно орудує ногами на підніжках, кидаючи руками
то в один, то в другий бік човник з цівкою ниток (Іван Цюпа,
Три явори, 1958, 8).
Сукати цівки — намотувати на шпульки пряжу для
ткання. — А на грядки вийду, полю — і воно тії. Або
як сяду цівок сукать.., то воно дивиться-дивиться, а далі:
— Мамо, а нуте, як воно, а дайте я, а дайте! (Архип Тесленко,
З книги життя, 1949, 19); З-за прядки мати глянула,
старенька й тиха. Долі Петрик цівки сукав (Андрій Головко,
II, 1957, 20); Мати заставляла сукати цівки для
човника (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 57).
3. техн. Деталь передавального механізму циліндричної форми.
4. спец. Передня частина ложа рушниці, ручного кулемета і т. ін. З лави підіймається кряжистий Олександр Підіпригора.., винувато перекидає з руки в руку міддю полатану цівку старої берданки (Михайло Стельмах, II, 1962, 14).
5. розм. Стовбур дерева. Колись добрий садок висох,
де-не-де стирчать цівки всохлих груш та яблунь
(Панас Мирний, IV, 1955, 136); Він чує, як рухається сік по
цівках дерев (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 52);
// Округла
тонка деревина; жердина. Вона цілі дні листок до
листка перекладала сіном турецький тютюн.. Якось вранці
в щілину між двома цівками з клуні побачила його ж,
свого Мирона (Михайло Стельмах, I, 1962, 323);
// Трубчасте
стебло рослини. Сокира рубонула, жалібно хряснула цівка
калинова і впала стеблина, тремтячи листом (Борис Грінченко,
I, 1963, 336); Пшеничні цівки Пори липневої
стинає гострий серп (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл.
Рильського, 1949, 205); * У порівняннях. Почала гладити по голівці
хлопчика.. — І його ! — показав він ручкою на меншенького,
що недавно навчився ходити й насилу стояв на
тоненьких, як цівки, ноженятах... (Степан Васильченко, I, 1959, 125);
// Музичний інструмент, вигот. з такого стебла.
Очеретяна цівка (очеретина) як музичний інструмент
давно побутує на Україні.. Виготовляється очеретина
дуже просто: з товстої, міцної і найдовшої між
колінцями очеретини гострим ножем рівненько відрізують
трубочку (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 50);
[Юрасик:] Я, Чугайстере, дарую вам денцівку, Мою
грайливу бузинову цівку (Платон Воронько, Казка.., 1957, 77).
6. анат. Трубчаста кістка ноги птахів, розміщена між голінкою і пальцями. Тіло первоптаха було вкрите пір'ям, передні кінцівки мали вигляд крил, до складу ноги входила видовжена цівка і чотири пальці (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 113).
7. розм. Ствол рушниці або іншої вогнепальної зброї.
Придавив [Юріштан] цингель лівої цівки — підняв
курок. Почав підіймати правий курок, натиснув цингель
і — гримнув вистріл лівої цівки! Куля в'їлася десь у
землю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 289);
// Передній отвір ствола
такої зброї. Литка розігнув спину, випростався й
рвонувся до одчинених дверей. Але, зустрівши цівку
гвинтівки, він злякано став (Григорій Епік, Тв., 1958, 312); Так чи
так — життя її пропаще. Вона нащупала своє серце
і приставила.. холодну цівку нагана (Петро Панч, В дорозі,
1959, 194).
8. діал. Рушниця. — Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, — так я, небоже, щорана вирушав за вівцями (Іван Франко, IV, 1950, 25).