ЦЯПАТИ 1, аю, аєш, недок., перех., діал.
1. Черпати, набирати потроху. Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 178).
2. Доїти. А я тую козоньку [кізоньку] Цяпала, цяпала (Українські народні пісні, 2, 1965, 90); Катря спершу не прислухалась, — доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову, наче й не стало їх. Перестала й Катря цяпати — прислухалась (Андрій Головко, II, 1957, 241).
3. Крапати. Щохвилини маленькі струмочки води текли з мурів, потихеньку, помаленьку, ледве чутно цяпали по цегляній долівці (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 412).
4. Бити, ударяти. Тут бриніли та цяпали о стіни кулі (Іван Франко, VI, 1951, 341); Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком, цяпає сапою, а в голові снують думки — про дочок і онуку (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 235).