ЦЮРКОТАТИ 1, оче і ЦЮРКОТІТИ, отить, недок., розм. Підсил. до цюрити.
ЦЮРКОТАТИ 2, оче і ЦЮРКОТІТИ, отить, недок., розм. Те саме, що цвірчати. Звідкись чується, як хтось мантачить косу, а ось, десь зовсім близько, хоч і не видно його, цюркоче цвіркун (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 254.