в означеннях
Тлумачення, значення слова «цьвохкати»:

ЦЬВО́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех., кого, що, по кому — чому, на кого — що і без додатка. Поганяючи коней, волів і т. ін., бити, шмагати їх чим-небудь гнучким; хльоскати. Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 27); Коні ледве тягли карету, хоч кучер з високих козлів не скупився цьвохкати по мокрих спинах ремінною пугою (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 378); Ще й кобила не жеребна, а ви вже на лоша батогами цьвохкаєте... (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 90); Мов рукою знімало з хлопця сон.. Твердо ставав на ноги, хватав до рук батога, цьвохкав зальотисто (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 426);
//  Сильно, з розмаху ударяти чимсь гнучким по кому-, чому-небудь. Шворінь викувати, сокиру загартувати, обценьки зробити — все Роман уміє. Він не ходить по дворах та по базарах, як інші молоді цигани, не цьвохкає знічев'я батогом по халявах, а з ранку і до вечора вистукує молотом по розпеченому залізу (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 11);  * Образно. Ах, як боляче цьвохкає це гаряче слово — «не виконав»! І ніхто не допоможе (Олесь Донченко, I, 1956, 89).

2. неперех. Видавати різкі свистячі звуки (про батіг, різку і т. ін.). Скриплять гарби, цьвохкають батоги, сопуть коні, люди з острахом позирають на обрій: чи не підкрадаються хижаки з чорними хрестами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 332); Череда і зараз поверталася з пасовиська в колгосп, здіймаючи куряву. Цьвохкав батіг, лунали вигуки: «Куди, Сіра! Куди, Лиска! Бодай тебе!..» (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 33);
//  Шмагати батогом, різкою і т. ін., видобуваючи такі звуки. Незнайомець не відповів, продовжуючи цьвохкати прутом (Олесь Донченко, V, 1957, 21); Мчить карета все біжком, Цьвохка кучер батіжком (Іван Нехода, Казки.., 1958, 81);
//  Свистіти (про кулі). А німців усе прибувало. Вони вибігали з дворів, з хат і щільним вогнистим цепом залягали в канаву. Цьвохкали кулі (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 196); Кулі цьвохкали все ближче, впиваючись у землю (Олесь Гончар, III, 1959, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 258.

Коментарі (0)