ЦОБ, розм.
1. Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб. Аж ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» — доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Панас Мирний, III, 1954, 410); — Цоб! цоб! Куди? Цоб! — завернула вола Олександра батогом (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 112).
2. присл. Ліворуч.