в означеннях
Тлумачення, значення слова «цокання»:

ЦОКАННЯ 1, я, сер. Дія за значенням цокати 1, цокатися і звуки, утворювані цією дією. Рухається маса кінноти. Ось уже чути брязкіт вуздечок, цокання шабель (Олесь Гончар, II, 1959, 430); Чути скрики, срібні сміхи, цокання чарок (Іван Франко, VII, 1951, 263); Дід люльку ссав. Очі в землю в задумі.. Таке знайоме-знайоме йому і цокання молотка об косу, і ранок, коли на калачиках іще роса, і брязкотіння оте... (Андрій Головко, I, 1957, 210); Тишу порушувало лише цокання рахівниці бухгалтера, що трудився за стіною (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 34); Вийшовши за двері, молодший лейтенант випрямився, з цоканням зводив докупи каблуки хромових чобіт і дзвінким, срібного тембру голосом викрикував прізвище того, кого викликалося до кабінету військкома чи на комісію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 195); Цокотять на стиках рейок колеса.. Тамара натягує на голову подерту вовняну хустку, затуляє вуха, щоб не чути було остогидного завивання і цокання, від якого все більше болить голова (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 158); По коридору процокали підковами чиїсь чоботи; потім цокання стихло біля дверей кімнати (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 42); Тепер можна було розібрати і крізь зачинені вікна: за цоканням копит чувся м'який шурхіт шин (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 460); Рівне, одноманітне цокання маятника коло годинника, тепло в хаті, тиша навкруги, — все те наводило непереможну сонноту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 169).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 243.

Коментарі (0)

ЦОКАННЯ 2, я, сер., лінгв. Особливість вимови, яка полягає в нерозрізненні звуків «ц» і «ч» або змішуванні їх в одному (звичайно в звуку «ц»), характерна для ряду російських говірок (перев. північних).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 243.

Коментарі (0)