в означеннях
Тлумачення, значення слова «цокнути»:

ЦОКНУТИ, ну, неш, док.

1. чим, об що, по чому і без додатка. Однокр. до цокати1. Рип наближався до кухні. .. Цокнула клямка, двері розчинились, і в кухню уступив Довбня (Панас Мирний, III, 1954, 229); Ворота зачинилися; цокнули замки раз, у другий (Любов Яновська, I, 1959, 50); Зупинка. Цокнули залізні дверцята, відчинились (Олесь Донченко, V, 1957, 432); По сходах швидко дріботів юнга, спускаючись з ключем. Чути, як цокнуло кільце на ключі — капітан узяв ключа з руки юнги... (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 186); Шовкун підійшов упритул, опік жарким диханням і взяв Хому за барки.. Він сильно труснув, аж зуби в Хоми цокнули (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 228); Тихо, сумно, сонно... Хіба жандар, цокнувши острогами, порушить оту сонну тишу або замутить ті лопотання перегортуваних листочків (Панас Мирний, IV, 1955, 381); Ряженко увійшов, вклонився, цокнув по-військовому каблуками, став коло порога (Іван Микитенко, II, 1957, 298); Силантьев двома пучками діткнувся до паперу. Кнопка легенько цокнула об підлогу. Об'ява одним ріжком хитнулася вниз (Олесь Донченко, II, 1956, 265); Од злості в старшини аж руки затряслися. Помалу розмахавши за кінець люльку, немовби заміряючись забивати цвяшок у стіну, Василь Миронович виважився й цокнув головкою люльки писаря по лобі (Степан Васильченко, I, 1959, 129); Шампанське у Валетових руках стрельнуло, дзвінко цокнуло корком у стіну (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 239); Воли дзвінко цокнули рогами, за колесами закрутився кудлатий пил (Михайло Стельмах, II, 1962, 406); Бичковський підняв стакан до Марти Кирилівни. Вона підняла і свій стакан і цокнула ним об стакан Бичковського (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 41); Цокнувши чаркою простягнені нетерплячими рухами чарки Вакула й Карпа, поставив [Орест] її край своєї тарілки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 275).

2. перех. і без додатка, розм. Ударити чим-небудь когось; убити. [Масляк:] Хтось біжить. [Молибога:] Сюди біжить! [Масляк:] Я його зараз цокну (Іван Микитенко, I, 1957, 310); Вася вивернувся: поцілив [вовка], мовляв, в око стрілою та двічі сокирою по голові і цокнув (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 244.

Коментарі (0)