ЦО́КОЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до цоколь 1;
// Який
є цоколем. Іноді з каменю викладають тільки нижню,
цокольну частину паркана, зверху якої проходить
легкий дерев'яний штахет звичайного типу (Жилий будинок колгоспника, 1956, 23); Вся цокольна частина мінарета
заново облицьована мармуровими блоками (Вечірній Київ, 1.XII 1967, 4).
Цокольний поверх — поверх, розташований на
висоті цоколю. Вестибюлем пишно іменується частина
коридора на цокольному поверсі поміж парадними дверима
та сходами (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 239).
2. Прикм. до цоколь 2.