Словник української мови

ЦУ́РОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до цурка. Охота мене взяла: ану ж до чого я дограюся? Хоч поверну все, хоч... Одним словом, відкрутив я останню пувичку [ґудзик] від штанів і застебнувся дерев'яною цурочкою (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 24).
♦ До цурочки — те саме, що До цурки (див. цурка). Зирк — горить! І, батечку! Як обхопило [полум'я] — Усе до цурочки згоріло (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 64); [Харитон:] Мабуть, у того, що виливав, геть ховрах хліб вибив? [Кирило:] До цурочки, дощенту!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 11); Ні цурочки — зовсім нічого. Вони ж пильнують, щоб у саду не було ні смітинки, ні цурочки (Семен Скляренко, М. Щорс, 1938, 22); По цурочці — по маленькому шматочку.