ЦУРПЕ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех., розм. Те саме, що цупити. Вузькоколійкою чмихав поїзд. Іграшковий паровозик цурпелив за собою шість чи всі вісім цяцькових вагончиків, у яких могли їздити хіба що лісові гноми, але аж ніяк не люди (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 467).