ЦВЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до цвенькати. — Та наші пани, — промовив о. Мойсей, — таки догоджають батюшкам, хто вміє кільки [кілька] слів цвенькнути по-польській [по-польськи] (Нечуй-Левицький, 1, 1956, 125); — Хто це вам таке цвенькнув? — блиснула зухвалими очима Наталка і засміялась (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 11).