ЦВІ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до цвігати. Коли Іван кілька разів потикнувся, коли кілька бузкових галузок цвігнуло його по лицю, пробудилася його натура, і він почав воркотіти (Іван Франко, III, 1950, 133).
ЦВІ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до цвігати. Коли Іван кілька разів потикнувся, коли кілька бузкових галузок цвігнуло його по лицю, пробудилася його натура, і він почав воркотіти (Іван Франко, III, 1950, 133).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.