в означеннях
Тлумачення, значення слова «цвілий»:

ЦВІЛИ́Й, а, е.

1. Укритий цвіллю. А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла, — Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (Українські народні думи.., 1955, 283); Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок (Любов Яновська, I, 1959, 283); По цвілому законові все ще бродив апатичний цап (Петро Панч, I, 1956, 85).

2. Який втратив первісний природний колір, вицвів. Руді цупкі уси, старанно голене віспувате обличчя, цвілі невпокійні очі.. Зняв із голови крамарський козирок, витирав хусточкою блискучу лисину: Качан (Степан Васильченко, I, 1959, 275); Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна, ..а сам втопив до нот свій ніс, посідланий пенсне з цвілою оправою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15).

3. перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). [Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його — знатиме він мене! (Панас Мирний, V, 1955, 176); Із сцени співали для цвілих міських обивателів радісну вість (Степан Васильченко, I, 1959, 371).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 185.

Коментарі (0)