в означеннях
Тлумачення, значення слова «цвірінькати»:

ЦВІРІНЬКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна (Борис Грінченко, II, 1963, 488); Дмухне вітрець, — замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! Іде переполох між горобцями! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 75); До вікон Горобчик прибився, цвірінькав: жив! жив!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 85); Ось, весело цвірінькаючи, хвилясто пролетіла зграйка жвавих красунів щигликів, чижів і коноплянок (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 17).

2. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. В хаті було тихо: тільки солома тріщала в грубці та цвіркун цвірінькав під полом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); Під піччю цвірінькав цвіркун (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 221);
//  Про подібні звуки, утворювані різними предметами, інструментами. Ніжно торкаючись, тихо співають медалі, і срібно цвірінькає мідь по червленій емалі (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 148); Той [цирульник] усадовив поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28).

3. перен., розм. Говорити швидко, голосно. — Кликнемо Христю, Мар'ю, прислуга тут — хай вони послухають; та спитаємо, що вони скажуть, — цвірінькав Проценко (Панас Мирний, III, 1954, 204).
Цвірінькати в очі (в вічі) — те саме, що Цвікати в очі (в вічі) (див. цвікати). — Гадаєш, мені це мило, як кожний з знайомих приходить і цвірінькає мені в вічі, що ось то вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Ольга Кобилянська, III, 1956, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 186.

Коментарі (0)