ЦВІРКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цвіркати.
Гримнув постріл, куля цвіркнула десь вище голови
Чумаченка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 312); Трифонов зціпив зуби
і цвіркнув слиною крізь них (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє,
1959, 297); — Ґазда дома? — питає [Крученючка]
Доцьки, по-чоловічому цвіркнувши слину крізь рештку
зубів (Ірина Вільде, Сестри.., III, 1958, 329);
// Сказати крізь
зуби що-небудь зневажливе. — Боїшся, щоб Грицько
ціпка не дав? — цвіркнула Ївга (Панас Мирний, III, 1954, 40);
— Я проведу, Степко. — А я не боюсь! .. — Подумаєш, —
цвіркнув крізь зуби Дмитро (Микола Зарудний, На білому світі, 1967,
148); Пувичка цвіркнув крізь зуби: — Здоров. Чого
дивишся? Не пізнав, може? (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 112).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186.