ЦВІРКОТАТИ, очу, очеш і ЦВІРКОТІТИ, очу, отиш, недок. Підсил. до цвіркати. Якась пташка ненастанно цвіркотіла (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 100); Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); В полині Цвіркоче коник (Максим Рильський, II, 1960, 149); Скрип його невтомного пера по рапавім папері цвіркотів у самітній канцелярії (Іван Франко, VI, 1951, 332); Дівчинка.. не боялася біля баби нікого, цвіркотіла безперестанку (Любов Яновська, I, 1959, 144).